Александар Турунджев

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Александар Турунджев
Народився1872
Xino Nerod
Помер30 серпня 1905(1905-08-30)
Бітола
·повішення
ПохованняSt. Nedela Churchd
Країна Османська імперія
Діяльністьреволюціонер
Брати, сестриPando Turundzhevd

Олександр Турунджев (187230 серпня 1905) — македонський революціонер, учасник македонського революційного руху, член і лідер Македонської революційної організації.[1]

Перші роки

[ред. | ред. код]

Народився 1872 року в с. Горно Врбені), Леринської області. Зовсім молодим вступив до лав ТМОРО спочатку як четник, а потім як воєвода.

Під час Ілінденського повстання зі своєю ротою брав активну участь у боях під Леринщиною. За всі роки нелегального проживання та пересування Турунджев регулярно відвідує села Леринського району, а також деякі села Долної Преспи та Бітольського району.

Він став популярним завдяки своїй мужності та завзяттям до природного прагнення власного народу здобути свободу зі зброєю в руках. Він був також міцний чоловік, спортивної статури, високий, з пишним кудлатим волоссям, високим чолом і орлиним поглядом.

Усюди він був дорогим гостем, бо він із товаришами винищував найбільших головорізів і катів на Леринщині, а бажаючі не наважувалися стати новими гнобителів і мучителів македонського народу, через великий страх Олександра Турунджева.

Ілінденське повстання

[ред. | ред. код]
Повішення Турунджева

Після рішення про початок повстання в Салоніках і підтвердження його на Смілевському з'їзді на Турунджева було покладено обов'язок реорганізувати власне село і підготувати його до повстання.

Закінчивши військову підготовку своїх односельців різного віку, але переважно у віці 20-25 років, Турунджев з усіма ними, близько 230 осіб, задіяних у навчанні, організував кілька маневрів, маневруючи в імпровізованих зіткненнях між повстанцями та аскерами, брав участь у купівлі зброї.

Під час Ілінденського повстання на Леринщині була дотримана директива Смілевського з’їзду про партизанський спосіб ведення війни, під час якої діяли загони, а жителі села залишалися у своїх селах. Всього було мобілізовано 500 бійців, лише рідне село Турунджева дало близько 100 хоробрих повстанців.

Османські воєначальники розробили детальний план контрнаступу проти македонських революційних, повстанських загонів. А щоб не допустити повторного активізації повстанського руху на Леринщині, вілаєтська влада в Бітолі вирішила розмістити в рідному селі Турунджева новий загін, який прибув зі своїм командиром 14 листопада 1903 року.

Його присутність не злякала членів ТМОРО в легендарному Екши-Су (Горно Врбені), а також не зупинила організаційну діяльність легендарного сина села Олександра Турунджева, який почав відбудову революційної мережі у своїй місцевості, ставши популярним, особливо після візиту до регіону Даме Груєва, Верховного Головнокомандувача під час Ілінденської революції, і його вірна тінь, безкомпромісний революціонер - Георгі Сугарєва.

Смерть

[ред. | ред. код]
Могила Олександра Турунджева в Бітолі

Після повстання брав участь у відновленні революційної мережі в своєму краї, увійшов до нового складу Леринської гірської команди.

Наприкінці 1904 року в селі Айтос Леринської області був переданий розвідником Митрою Гіньковим за 150 жолтиці.[2] Був схоплений і доставлений до слідчого ізолятора Бітоля. Там його піддали великим катуванням і тримали цілий рік. Турецький суд у Бітолі засудив його до смертної кари 29 серпня 1905 року, а вирок був приведений у виконання шляхом публічного повішення на Бітольському Ат-Пазарі 30 серпня 1905 року. Турунджева з наручниками на руках і ногах вперше показали на площі в Бітолі. Хресний хід розпочався від Годинникової вежі, біля Безістенота, річки Драгор, аж до Ат-пазара. Турунджева посадили в карету, і загін пішов вперед, читаючи звістку, що його стратить. Понад 3000 людей з Бітоли приєдналися до ходи. Розгублений священик запитав його перед стратою: «Які твої останні слова?» Тоді Олександр заліз на кошик, схопив мотузку, підняв очі до неба і закричав: «Македонія буде вільна!» Після крику він накинув мотузку на шию і повісився.[2]

Могила Турунджева знаходиться на Бітольському кладовищі Свята Недела . [3] [4] Його смерть оспівана в народній пісні «Чорно писалося». [5]

Хроніка повішення Турунджева в болгарській газеті «Пряпорець» і сербській «Політиці»

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Енциклопедија ВМРО, Скопје 2015, стр. 315
  2. а б Биографија објавена во Дневник. Архів оригіналу за 23 лютого 2016. Процитовано 21 березня 2017.
  3. Куманов, Милен. „Македония. Кратък исторически справочник“, София, 1993.
  4. Македонско Сонце. Македонија ќе биде слободна!. Архів оригіналу за 14 жовтня 2008. Процитовано 22 серпня 2005.
  5. Петранка Костадинова, Македонски народни песни. Mister Company, CD 027, 1999.

Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]